13:54 Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує | |
Застосування РРО фізичними особами – підприємцями, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО. Пунктом 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійснені роздрібної торгівлі продовольчими товарами (крім підакцизних товарів), що здійснюється фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок. Згідно з п. 296.10 ст. 296 ПКУ РРО не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої – четвертої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми п. 296.10 ст. 296 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення. Разом з тим п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ). Враховуючи викладене вище, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої – четвертої груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у разі: перевищення у календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 000 000 гривень; здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення незалежно від групи єдиного податку та обсягу річного доходу; здійснення роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до
Особливості визначення об’єкта та бази оподаткування рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує, що ДФС України у листі від 03.06.2019 № 17536/7/99-99-12-02-03-17 (далі – Лист № 17536) повідомила про особливості визначення об’єкта та бази оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин (далі – Рентна плата) у порядку, визначеному ст. 252 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). У листі № 17536, зокрема, зазначено, що ПКУ до об’єкта оподаткування Рентною платою віднесено видобуту корисну копалину, що є результатом господарської діяльності гірничого підприємства з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, що приведена у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством. Водночас визначено, що об’єктом оподаткування Рентною платою слід вважати і обсяг видобутої корисної копалини, який, у тому числі утворюється в результаті виконання первинної переробки корисної копалини, що провадиться іншими, ніж платник Рентної плати, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною (п. 252.3 ст. 252 ПКУ). Оскільки при провадженні господарської діяльності гірничого підприємства з видобування корисних копалин може виникати більше ніж один об’єкт оподаткування Рентною платою, то у таких випадках платники Рентної плати ідентифікують об’єкти оподаткування Рентною платою – види видобутої корисної копалини, що є результатом господарської діяльності гірничого підприємства з видобування, який визначається платником Рентної плати самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин, з урахуванням самостійно затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції (п.п. 252.5 п. 252.19 ст. 252 ПКУ). Базою оподаткування Рентною платою є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин, яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) (п. 252.6 ст. 252 ПКУ). При цьому у випадках відсутності реалізації видобутих корисних копалин або у разі необхідності для введення в цивільний обіг видобутих корисних копалин підданя таких видобутих корисних копалин технологічним операціям, які не передбачені первинною переробкою, наприклад, операціям з агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, база оподаткування Рентною платою визначається за розрахунковою вартістю (п. 252.7 ст. 252 ПКУ). З повним текстом Листа № 17536 можна ознайомитись на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:
Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб за відокремлені підрозділи Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє. Згідно з п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI із змінами і доповненнями (далі – БКУ). Статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються працівникам такого суб’єкта господарювання. Суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ). Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ). Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок). Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. Отже, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких структурних підрозділів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Чи є платником екологічного податку сільська рада, яка має паспорт місця видалення відходів, на яке вивозяться відходи комунальним підприємством, що надає послуги у частині збирання відходів від інших СГ? Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання (СГ), юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання). Розміщення відходів це – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Статтею 28 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» зі змінами та доповненнями визначено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Згідно з п. 5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1216), на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником місця видалення відходів відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік місць видалення відходів, які мають бути включені до реєстру, і повідомляють їхніх власників про необхідність складання паспортів місць видалення відходів та термін їх реєстрації (п. 11 Порядку № 1216). Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність з розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання) у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів, має паспорт місця видалення відходів, є платником екологічного податку. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Помилково сплачені суми єдиного внеску повертаються у визначеному законодавством порядку Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що ДФС України у зв’язку із зміною рахунків зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та надходженням звернень від платників щодо можливості повернення коштів, які були помилково сплачені на старі рахунки, надала роз’яснення, як мають діяти платники у разі виникнення такої ситуації. У разі помилкової сплати сум єдиного внеску на невідповідний рахунок платники мають змогу повернути кошти. Повернення помилково сплачених коштів здійснюється відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі – Порядок). Кошти повертаються у порядку календарної черговості та на підставі заяви платника про таке повернення. У випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу. Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов’язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України (далі – ПКУ), на рахунок 3719. Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення коштів. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 п. 5 Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У випадку, передбаченому п.п. 3 п. 5 Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напрямку повернення. Також звертаємо увагу, що повернення помилково сплачених сум у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 Порядку, здійснюється з урахуванням положень ст. 43 ПКУ та п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Інформація розміщена на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/378247.html
Перелік країн та юрисдикцій, на які поширюється дія Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що ДФС України надала інформацію з офіційного сайту Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) (http://www.oecd.org/tax/exchange-of-tax-information/Status_of_convention.pdf) щодо актуалізованого переліку країн та юрисдикцій, на які поширюється дія Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (далі – Конвенція) станом на 28.05.2019. Крім того, Конвенція набуває чинності для Ель-Сальвадору з 01.06.2019, Брунея Даруссалама з 01.07.2019, Домініки з 01.08.2019, Марокко з 01.09.2019.
Про включення недержавних пенсійних фондів до Реєстру неприбуткових установ та організацій Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що Міністерством фінансів України листом від 17.05.2019 № 11210-09-5/13010 «Щодо включення недержавних пенсійних фондів до Реєстру неприбуткових установ та організацій» (далі – лист МФУ № 11210) надано роз’яснення стосовно включення недержавних пенсійних фондів до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр). Пунктами 34 і 35 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) був передбачений перехідний період для включення неприбуткових організацій до нового Реєстру – до 01 липня 2017 року. До цієї дати неприбуткові організації повинні були привести свої установчі документи у відповідність із нормами ПКУ та подати копії таких документів до контролюючого органу. З прийняттям Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) було врегульовано питання в частині вимог ПКУ до установчих документів недержавних пенсійних фондів, оскільки діяльність недержавних пенсійних фондів має особливості діяльності, які визначені положеннями Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» зі змінами та доповненнями. При цьому, розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2628 визначено, що зміни, внесені цим Законом до п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, застосовуються до податкових періодів, починаючи з 01 липня 2017 року. Відповідно до п.п. 133.4.5 п. 133.4 ст. 133 ПКУ визначено, що порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру, виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 зі змінами (далі – Постанова № 440) затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі – Порядок). Пунктом 6 Порядку передбачено процедуру подання заяви та відповідних документів для включення неприбуткових організацій до Реєстру. При цьому слід зазначити, що цей Порядок не передбачає включення неприбуткових установ та організацій, зокрема недержавних пенсійних фондів, до Реєстру, починаючи з звітних (податкових) періодів, які минули. Отже, включення недержавних пенсійних фондів до Реєстру повинно здійснюватися контролюючими органами відповідно до Порядку, визначеному положеннями Постанови № 440. Податкові консультації із зазначених у листі МФУ № 11210 питань застосовуються у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню. Лист МФУ № 11210 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/data/normativ/000/002/73395/M_nf_n.pdf
Для застосування спрощеної системи з третього кварталу необхідно подати заяву до 15 червня поточного року Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Заява подається за вибором платника податків в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; 4) державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця, електронну копію якої державний реєстратор передасть до контролюючого органу. При цьому слід враховувати обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування. Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені у п. 291.4 ст. 291 ПКУ. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік. За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку. Звертаємо увагу, що останній день для подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування з третього кварталу 2019 року та розрахунку доходу за попередній календарний рік, а також заяви про перехід на іншу групу платника єдиного податку – 14 червня 2019 року. | |
| Категория: Область | Просмотров: 215 | | |
| Всего комментариев: 0 | |
