Які ставки податку на прибуток встановлені ПКУ?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє, що відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 відсотків.

Пунктом 136.2 ст. 136 ПКУ визначено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб – резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

3 відс. за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПКУ;

0 відс. за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52 прим. 1, 14.1.52 прим. 2 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 і 20 відс. застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п. 136.3 ст. 136 ПКУ).

Згідно з п. 136.4 ст. 136 ПКУ під час провадження букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
10 відс. від доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів;
18 відс. від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.

Податок на дохід, визначений як об’єкт оподаткування у підпунктах 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, є частиною податку на прибуток (п. 136.5 ст. 136 ПКУ).

Під час провадження діяльності з випуску та проведення лотерей встановлюється ставка податку на дохід від суми доходів, визначених п.п. 134.1.4 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, у розмірі 30 відс. з урахуванням положень п. 48 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п. 136.6 ст. 136 ПКУ).

Пунктом 48 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що розмір ставки податку на дохід від операцій з випуску та проведення лотерей, визначений п.п. 14.1.271 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, становить:

з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно – 18 відс.;

з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно – 24 відс.;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно – 26 відс.;

з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно – 28 відс.;

з 01 січня 2021 року застосовується ставка податку, визначена п. 136.6 ст. 136 ПКУ, у розмірі 30 відсотків.

На період до 31 грудня 2021 року передбачено застосування ставки 0 відс. для платників податку на прибуток, які відповідають критеріям, визначеним у п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Чи є платниками екоподатку підприємці, які вивозять відходи на утилізацію іншим власникам відходів

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) роз’яснює, чи є платниками екологічного податку до бюджету СГ, в тому числі комунальне підприємство (спеціалізоване підприємство), які виконують послуги в частині збирання та вивозу відходів (за умови, що не мають власних об’єктів розміщення відходів) та у подальшому по договору передають їх для розміщення іншим власникам відходів, які здійснюють діяльність щодо видалення та утилізації відходів.

Згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 187) відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст.240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання). Об’єктом та базою оподаткування екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання. Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів.

Розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів. Відведені місця чи об’єкти – це місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Статтею 8 Закону № 187 встановлено, що відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Таким чином суб’єкти господарювання, в тому числі комунальне підприємство (спеціалізоване підприємство), які виконують послуги в частині збирання та вивозу відходів (за умови, що не мають власних об’єктів розміщення відходів) та у подальшому по договору передають їх для розміщення іншим власникам відходів, які здійснюють діяльність щодо видалення та утилізації відходів, не є платниками екологічного податку до бюджету.

Фонд соціального страхування затримує виплату коштів: термін сплати єдиного внеску

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема, для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.

Норми визначені абзацами сьомим та десятим п. 1 частини 1 ст. 4  Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Пунктом 1 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790) (далі – Інструкція № 449), визначено, що нарахування єдиного внеску платниками здійснюється відповідно до ст. 7 Закону № 2464, порядок обчислення і сплати – до ст. 9 Закону № 2464.

Згідно з частиною 5 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах 1 і 2 ст. 7 Закону № 2464, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 ст. 9 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску платниками, зазначеними у абзаці сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема, особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами), здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (абзац другий п. 1 частини 1 ст. 7 та частина 2 ст. 9 Закону № 2464).

Нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок (абзац перший частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

У разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 6 розділу IV Інструкції № 449).

Враховуючи зазначене вище, роботодавець зобов’язаний сплатити єдиний внесок з нарахованої за відповідний календарний місяць суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування.

В яких випадках не справляється авансовий внесок при виплаті дивідендів?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) інформує. Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

фізичним особам.

Згідно з п.п. 57.1 прим. 1.4 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

При цьому така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з положеннями розд. IV ПКУ.

Інститути спільного інвестування звільняються від обов’язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів (п.п. 57.1 прим. 1.6 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).

Підпунктом 57.1 прим. 1.7 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ встановлено, що авансові внески не справляються/не нараховуються на суми операцій, які для цілей оподаткування прирівнюються до дивідендів відповідно до абзаців четвертого – сьомого п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

При цьому абзацами четвертим – сьомим п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються зокрема:

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів, що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Який контролюючий орган проводить заходи щодо зняття з обліку у зв’язку із припиненням ФОП, яка змінила місце проживання, в тому числі у разі повторної реєстрації її як підприємець за новим місцем проживання?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє.

 Відповідно до п.п. 1 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи – підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є, зокрема, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням.

Дата зняття з обліку фізичної особи – підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Дані про зняття з обліку фізичної особи – підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Відповідно до п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

У разі зміни місця проживання фізичної особи процедури та дії, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, проводяться в контролюючому органі, в якому платник податків перебував на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Якщо після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа повторно реєструється як підприємець або особа, що провадить незалежну професійну діяльність, за новим місцем проживання (місцезнаходженням), що обслуговується іншим контролюючим органом, то процедури, визначені п.п. 6
п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, завершуються у контролюючому органі за новим місцем проживання (місцезнаходженням).

Хто надає до контролюючого органу повідомлення про відкриття/закриття рахунків СГ (установа банку або СГ)?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) інформує.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 зі змінами і доповненнями (далі – Порядок № 721), Національний банк України, банки та інші фінансові установи у день відкриття/закриття рахунку платника податків подають відомості про це в електронному вигляді з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг, нормативно-правових актів з питань документування управлінської діяльності.

У разі відкриття/закриття власних кореспондентських рахунків банки направляють повідомлення про відкриття або закриття рахунків (далі – Повідомлення) у порядку, встановленому Порядком № 721.

У разі відкриття/закриття одного спільного рахунку в цінних паперах для декількох осіб, у спільній власності яких перебувають цінні папери, депозитарні установи направляють Повідомлення щодо кожного платника податків окремо із зазначенням у Повідомленнях спільного рахунку.

Форму та зміст електронних Повідомлень, інформаційного файла та квитанцій наведено в додатку 1 до Порядку № 721.

Адресу Інформаційного порталу ДПС (zvit@sta.gov.ua) розміщено на офіційному вебпорталі ДПС (www.tax.gov.ua).

У разі неможливості подання з технічних причин Повідомлення в електронному вигляді з використанням телекомунікаційних мереж таке Повідомлення може бути надано або надіслано поштою з повідомленням про вручення в паперовому вигляді (за формами згідно з додатками 2, 3, 4 та 5 до Порядку № 721) у день відкриття/закриття рахунку до контролюючого органу, у якому обліковується платник податків. У такому разі Повідомлення надається або надсилається разом із супровідним листом, у якому зазначається причина неможливості подання Повідомлення в електронному вигляді з використанням телекомунікаційних мереж (п. 2 розд. ІІ Порядку № 721).

Згідно з п. 4 розд. ІІ Порядку № 721 контролюючий орган не пізніше ніж на наступний робочий день із дня отримання Повідомлення в електронному вигляді зобов’язаний надіслати до фінансової установи з використанням телекомунікаційних мереж електронне Повідомлення-відповідь щодо взяття рахунку на облік у контролюючому органі, структура якого визначається згідно з додатком 1 до Порядку № 721. У разі відмови у взятті рахунку на облік Повідомлення-відповідь має містити підставу для відмови.

Якщо контролюючий орган протягом строку, визначеного абзацом першим п. 4 розд. ІІ Порядку № 721, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунку на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою – у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення.

У разі надходження від фінансової установи Повідомлення у паперовому вигляді контролюючий орган не пізніше ніж на наступний робочий день із дня отримання Повідомлення зобов’язаний надати або надіслати поштою з повідомленням про вручення до фінансової установи, у якій відкрито рахунок платника податків, корінець повідомлення (додатки 2, 3 та 5 до Порядку № 721) з відміткою про взяття рахунку на облік або повідомлення контролюючого органу про відмову в узятті на облік рахунку платника податків за формою № П2, наведеною в додатку 6 до Порядку № 721, із зазначенням причини відмови (п. 5 розд. ІІ Порядку № 721).

 Відповідно до п. 6 розд. ІІ Порядку № 721 датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків (крім банку) у фінансовій установі є дата однієї з подій, що відбулася першою: отримання фінансовою установою Повідомлення-відповіді з відміткою про взяття рахунку на облік у контролюючому органі або реєстрації отримання фінансовою установою корінця повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік у контролюючому органі, або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з п. 4 розд. ІІ Порядку № 721.

Норми п. 6 розд. ІІ Порядку № 721 не застосовуються під час зміни рахунків клієнтів – платників податків відповідно до вимог стандарту IBAN, якщо до рахунку, який змінюється, банком раніше було отримано електронне Повідомлення-відповідь (корінець повідомлення у паперовому вигляді) з відміткою про взяття рахунку на облік у контролюючому органі та щодо власника рахунку відсутня інформація про зняття з обліку в контролюючому органі чи державну реєстрацію припинення юридичної особи, іншої організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Який механізм відкриття та закриття робочої зміни при застосуванні ПРРО особою, яка здійснює розрахункові операції?

 Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє.

При застосуванні програмних реєстраторів розрахункових операцій відкриття робочої зміни особою, яка здійснює розрахункові операції, відбувається на підставі Повідомлення про відкриття зміни програмних реєстраторів розрахункових операцій (форма № 3-ПРРО, J1316801), закриття робочої зміни здійснюється на підставі Z-звіту.