Задекларовані громадянами податки треба сплатити до 1 серпня 2021 року

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що податок на доходи фізичних осіб за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи треба сплатити до 1 серпня 2021 року.

За несплату податку платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Такі діяння, що вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Крім того, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня.

Змінили адресу проживання - інформуємо податкову

   Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) повідомляє, що територіальними управліннями, які відповідають за адміністрування податку на майно з фізичних осіб (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та транспортного податку), відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – ПКУ), забезпечено надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити.

Водночас повідомляємо, що податкові повідомлення-рішення надіслано платникам за адресами згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО).

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Таким чином фізичні особи – платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (заява за формою № 5ДР або заява за формою № 5ДРП відповідно) (пункт 70.7 статті 70 ПКУ).

Як подається звітність з ПДВ в разі зміни

місцезнаходження суб’єктом господарювання

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. Норми встановлені частиною восьмою ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – Бюджетний кодекс). Процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого визначені розділом X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, Нормами п. 10.13 розділу X Порядку № 1588 визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання – платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи – підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII Порядку № 1588 без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених п.п. 10.14 – 10.21 розділу Х Порядку № 1588;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розділу VII Порядку № 1588). Починаючи з 01 січня наступного року, платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання), (основне місце обліку).

Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми ст. 45 Бюджетного кодексу та п. 7.3 розділу VII Порядку № 1588, є:

- юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України;

- відокремлені підрозділи юридичної особи;

- особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності, здійснюється за новим місцезнаходженням (місцем проживання) з дати взяття па облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання).

Враховуючи вищевикладене, у разі зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, подання податкової декларації з ПДВ та сплата ПДВ здійснюється за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року – за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).

Коли юридична особа має право

подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) повідомляє, що відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата) (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 Кодексу).

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Кодексу).

Згідно з абзацом четвертим п. 102.1 ст. 102 Кодексу з місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами Кодексу.

Враховуючи зазначене, юридична особа має право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання з плати за землю (земельного податку або орендної плати), визначеного у податковій декларації, що уточнюється.

Операції з видачі готівкових коштів

держателям електронних платіжних засобів тепер доступні для ПРРО

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) повідомляє, що у зв’язку зі змінами у законодавстві забезпечується можливість здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів через програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО).

Раніше такі операції були доступні тільки для класичних РРО. Також передбачено надання суб'єктам господарювання можливості застосування в ПРРО разом з кваліфікованим електронним підписом удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки для оформлення розрахункових документів та передачі їх до фіскального сервера ДПС.

Крім того, внесено зміни до вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій ПРРО для різних сфер застосування та вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій ПРРО, що застосовуються під час здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі.Відповідні зміни внесено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року № 494 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів  України  від  18  лютого  2002 року  № 199  та  від 2 березня 2016 року № 149» та набрали чинності з 25 травня 2021 року.

Що є базою нарахування ЄВ для роботодавців?

   Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) повідомляє, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року
№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується:

• для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої
  ст. 4 Закону № 2464, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР
  «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

• для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, – на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;

• допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Скільки податкових накладних за щоденними підсумками операцій повинен скласти платник податку, якщо протягом дня розрахункиза поставлені товари/послуги проводяться через касу/РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника)?

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПКУ податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), зокрема, у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (далі – ПДВ).

Порядком № 1307 не заборонено складати окремі податкові накладні при проведенні протягом дня розрахунків через касу/РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Платник податку може прийняти рішення щодо складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснена протягом дня через касу/ РРО  або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), якщо на ці операції не була складена окрема податкова накладна, а саме: складати окремі податкові накладні за щоденними підсумками операцій за показниками кожного з таких РРО  чи платіжний пристрій;
складати одну податкову накладну за щоденними підсумками операцій за показниками усіх РРО  чи платіжних пристроїв.

Прострочення сплати податків з вини банку

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) інформує щодо дій платника у разі порушень термінів сплати податків з вини банку.

Підпунктом 112.8.5 п. 112.8 ст. 112 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, такими обставинами є вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених ст. 124 і 125¹ ПКУ).

Таким чином, у випадку порушення термінів сплати або неперерахування грошового зобов’язання з податків (зборів, платежів) з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку (крім випадків, коли банк повернув платіжні доручення без виконання або платник податків звернувся до банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, та ініціювання сплати коштів не було завершене) суб’єкт господарювання повинен надати до контролюючого органу заяву з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.

При цьому такий суб’єкт господарювання звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені.

Які документи, крім податкової декларації про майновий стан і доходи,

має подати ФО – платник ПДФО до контролюючого органу щоб скористатись правом на нарахування податкової знижки, щодо суми коштів,

сплачених за навчання?

 Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольської, Марганецької, Томаківської державних податкових інспекцій та ДПІ у м. Покрові) повідомляє, відповідно до ст.166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 ПКУ. До даного переліку включається сума коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, внесені зміни, зокрема, до п. 166.2 ст. 166 ПКУ.

Так, п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ встановлено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ у документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (абзац перший п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (абзац перший п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2145).

Частиною шостою ст. 79 Закону № 2145 встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.

Враховуючи викладене, фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання зобов’язана подати до контролюючого органу разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи копії платіжних та розрахункових документів, зокрема, квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери, що ідентифікують надавача послуг і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх отримувача), а також копію договору з навчальним закладом, в якому обов’язково повинно бути відображено заклад освіти – надавача послуг і здобувача освіти – отримувача послуг, вартість таких послуг і строк оплати за такі послуги; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення), тощо.